Я швидко злітаю по сходах угору і … зупиняюсь. Зупиняюсь перед великими дерев'яними дверима. Тримаючись за її ручку, я розумію, що за цими дверима пройшли найкращі мої роки – студентські роки. Хтось сказав, що студентські роки – це золоті роки, і був правий. Кожен рік студентського життя був для мене золотою монетою, що яскраво блищить в моїй історії життя.
В перший рік свого навчання в інституті я невпевнено відчиняла ці двері, дуже довго шукала необхідну мені аудиторію, сором’язливо здоровалася з незнайомими мені людьми. Опинившись в колі таких же самих колишніх випускників шкіл, я поглядом шукала знайомі обличчя. І знайшла, але не тільки моїх колишніх однокласників, а ще багато чудових та милих людей, які протягом п’яти років стали для мене другою родиною, а Криворізький економічний інститут – другою домівкою.
Вечір знайомств, спільні походи в кіно та театр, дякуючи Чілінгір О.С., згуртували нас і ми вже разом розпочали гризти "граніт науки". Ми з головою занурилися в новий ритм життя – ми захоплююче слухали нових викладачів, старанно вчили нові предмети, тяжко звикали до нового розкладу дзвоників та плутали аудиторії. Дуже довго ми ще називали аудиторії класами, пари – уроками і губилися в коридорах у пошуках буфету.
Перша сесія нагрянула на нас зненацька. Безсонні ночі перед іспитами, лякаюча тиша в аудиторіях, страх відкрити залікову книжку і дізнатися свої перші оцінки. Але цей етап ми пройшли мужньо, як говориться: "Після першої сесії ти – офіційно СТУДЕНТ".
Ми раділи кожному дню нашого студентського життя. Весняна пора принесла на крилах захоплюючий світ художньої студентської самодіяльності. Шалена підготовка до "Студентської весни", наставництво та підтримка старшокурсників, перші виступи на сцені, метушня за лаштунками, бурхливі емоції та приголомшливі оплески. Нове яскраве дійство заставило відкрити в нас приховані таланти. Перші кроки в студентське життя були зроблені і зроблені впевнено і з жагою.
Перший курс закінчився, але ми не хотіли роз’їжджатися. І поїхали відпочивати на узбережжя Чорного моря усі разом, дружньою студентською компанією. Але ми відпочивали не в шикарних апартаментах санаторію. Ми відпочивали як справжні студенти – з рюкзаком на спині, в палатках і з кашею на сніданок. Спартанський образ літнього життя – це нові враження, нові захоплення, нові емоції.
За дверима бурхливо розгорталося дійство. Нові першокурсники з цікавістю заглядали на розклад занять, старшокурсники стрімко поспішали на пари, а ми емоційно ділилися спогадами про літній відпочинок. Знов нові предмети, знов нові викладачі, і знов нова інформація затягнула нас у другий вир нашого студентського життя. Нудьгувати не було часу. Ми кожен місяць готувалися до свят. Дні кафедр, День Студента, День Святого Валентина, 8 Березня та День Перемоги запам’ятаються нам на довгі часи. А наші фотографії на Олімпі факультету будуть радувати нас.
Втретє, ми відкривали двері новим першокурсникам на Дні посвячення в студенти. Ділилися своїм трьохлітнім досвідом навчання в інституті, проводили студентські заходи та конференції. Були наставниками та учасниками "Студентської весни 2005". Цей рік для нас був роком звершень і радості не тільки на тлі навчання, а й у сфері творчих досягнень. Ми перемогли на фестивалі студентської художньої самодіяльності і стали першими за останні п’ять років. Також ми побували в літньому таборі Rah-Rah, у школі лідерства та на інших заходах. Отже, половина шляху пройдено, залишилось зовсім трошки. Але щось так щемить серденько моє…
Двері відкрити навстіж. Я впевненою ходою заходжу в них і з посмішкою на обличчі вітаю з початком навчального року не тільки своїх однокурсників, а й студентів молодших курсів, які стали для мене друзями. Я їх навчала, вони – мене. Наша дружня студентська родина поповнішала і розрослася. Сплелися дуже багато доль в тугий вузлик. І я можу з впевненістю сказати: "Наш факультет та інститут – наші гордість та життя". Ще один рік пролетів мов мить у вирі незабутніх подій, залишивши в скарбничці серця найтепліші почуття.
Повільно відчиняю дерев'яні двері інституту, заходжу в знайомий мені вже 5 років хол, задивляюся на об'яви та розклад занять, неспішно броджу по коридорах нашого інституту і згадую, згадую, згадую… Згадую все своє студентське життя: від сором’язливих поглядів і неумілих посмішок до заливистого сміху, від перших акуратно виведених в зошитах лекціях до останніх написаних поспіхом уривків фраз, від перших невпевнених кроків на сцені до приголомшливих номерів, від страху виступу на публіці до відвертих наукових промов, від перших зустрічей до балу найкращих студентів. Згадую і подумки, а хочу вголос, подякувати всіх і кожного окремо: мою другу групу п’ятого курсу факультету Міжнародної економіки і права, декана Сафонова Ю.М., зам. декана Мірошниченко Н.О., наших завжди готових допомогти секретарів, викладачів за наставництво і віру в нас, бібліотекарів за затишну атмосферу в читальному залі, кухарів за смачну і корисну їжу, студентів за яскраві події і гарний настрій. Глибокий Вам уклін за найкращі в моєму житті роки – роки студентства.
Сходжу сходами вниз і бачу як повільно закриваються двері інституту, двері студентського життя… і відкриваються, стрімко та шалено, зовсім інші двері – двері у самостійне життя.
Другие статьи данной тематики:
Можно ли влюбиться в чате?
Акция молодежи "16 горящих вершин"
Телеканал ТОНИС представляет проект «Живая земля»
Драйв у 40-ка містах України
Be2Gether Фестиваль: Музыка Открывает Границы
Смерть Гоголя в «Мистецькому арсеналі», або що таке «ГОГОЛЬFest»
SNICKERS URBANиЯ 2007 - Харьков, Днепропетровск, Донецк,Киев
Рыцари сражаются в Луцке
Соревнования по кайтбордингу
Молодые украинские исполнители играют для молодежи из 40 городов
