Ким бути?

Нам всім доводиться рано чи пізно замислюватися над тим, куди ми підемо після школи, чи будемо ми продовжувати навчання, яку професію оберемо і які наші шанси на вступ у той чи інший інститут.
Підбираючи собі певний образ, ми враховуємо наші таланти, вміння та захоплення. Майбутня професія має обов’язково бути цікавою для кожного особисто та доволі прибутковою. Але перш за все потрібно мати певний хист до тієї роботи, за яку ти намагаєшся взятися. Математик ніколи не стане письменником, як і співак не зможе стати електроніком. На допомогу таланту приходять не менш важливі знання, кропітка праця та, не будемо цього заперечувати, гроші. Всі ці складові разом створюють людину, яка знає, чого хоче і йде прямо до поставленої перед нею цілі. Просто робити кар’єру важко, а робити її із задоволенням набагато легше та приємніше.

Старшокласники знають відчуття, коли останній дзвоник дихає у потилицю і тривожні думки лізуть у голову. Куди піти далі? Ким стати? А якщо я припущусь помилки? Як знайти професію, яка найкраще мені підходить? Деякі вже давно знають відповіді на ці питання, інші тільки починають замислюватись про майбутнє. Так, вибір майбутнього – справа нелегка. Але робити його доводиться кожному без виключень.

За останні роки кількість студентів істотно зросла. На сьогодні їх 2,4 мільйона, тобто на 10 тис. населення нині припадає 485 студентів, із яких 370 - студенти Вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації. Отже на конкурс для вступу в будь-який інститут приходить до 15 чоловік на одне місце! Потрапити стає все важче і важче з кожним роком. Багато дітей залишаються ні з чим і чекають цілий рік, щоб спробувати свої сили ще раз.

Коли ти ще вчишся в школі, інститут здається чимось неймовірним і далеким. Це ніби інший світ зі своїми правилами та своїм життям. Там ти стаєш дорослою людиною, заново заводиш друзів та приживаєшся до викладачів. Але чи все так безхмарно і насправді?

Я зустрічала небагато людей, які жалілися на власну долю і погано відгукувалися про своє навчання. Але все ж таки вони були. Все залежить від того, в яку групу ти потрапиш, яких однокурсників тобі подарує доля і як відреагують на тебе викладачі. А загалом все залежить від тебе самого, твоїх знань та бажання вчитися - гризти граніт науки. Що поробиш, роки безтурботності минають клас за класом і нам доводиться боротися з лінощами. Заради себе і своїх батьків, які покладають на нас величезні надії і сподівання. Щоб якось жити далі (жити, а не виживати) треба вміти професійно робити свою справу. Треба працювати за двох, а іноді й за трьох людей одразу.

Звичайно, є й винятки. Деяким учням не доводиться навіть пальцем поворухнути заради майбутнього. Тут рушійною силою стають не знання, а гроші батьків. Гарний подарунок стає запорукою гарної оцінки, а стопка зелененьких купюр з червоною стрічкою – прямим вступом в інститут. Ні, звичайно, якщо є спосіб допомогти, чому б не зробити цього? Чи краще дивитися як страждає власна дитина? Але чи правда це є допомогою? Яким спеціалістом зможе потім стати така дитина? Якою людиною вона виросте, якщо не навчиться сама боротися за свою долю? Коли батьків не стане, хто допоможе їй далі? Хто захистить?
Не можна спиратись на інших, ідучи по життю. Треба бути самодостатнім і вміти захистити себе у непередбачуваних ситуаціях. Опорою тоді стане не батьківське плече, а власні знання та сила.

У кожної молодої людини існує певна кількість проблем стосовно адаптації у суспільстві: працевлаштування, здобуття освіти, власної оселі тощо. Ці проблеми постають перед кожним із нас і є найважливішими в житті. Початком вирішення цих проблем завжди є вступ у вищий навчальний заклад та подальше навчання у ньому.

У кожного абітурієнта є можливість спробувати свої сили одразу в декількох вищих навчальних закладах. За підсумками зданих іспитів оголошуються спочатку списки рекомендованих до вступу, а не списки зарахованих. І протягом п’яти днів людина має визначитися, де вона хоче навчатися, і саме туди принести оригінал аттестата.

Отже, в молоді є вибір і це вже доволі великий плюс. Також, можна спробувати потрапити на безкоштовне місце. Незабаром їхня кількість у провідних інститутах трохи збільшиться. Але побільшає і бажаючих на них потрапити. Зараз в Україні 46% студентів навчаються за кошт держави, решта – за гроші батьків чи підприємств. Набагато полегшує вступ до вищого навчального закладу до університетська підготовка. На навчання приймаються учні випускних класів шкіл, ліцеїв, гімназій та інші особи, які мають середню освіту. Такі зайняття коштують до 100 гривень на місяць і починаються приблизно в середині вересня. Тут ти вибираєш дисципліни, які будеш здавати при вступі і можеш детально їх розібрати.

Але кропітка праця повинна починатися ще задовго до інституту. Треба шліфувати свої знання кожного дня та обдумувати всі можливі варіанти професій. Шукати себе весь час – це і є справжня наука. Головне, це поставити перед собою конкретну ідею, ціль і поступово ліпити її власними руками. „Ліпити власними руками” – це дуже гарно звучить, але набагато важче виконується.

Внимание! Статьи учатсников конкурса публикуются без редактирования. Не забывайте оценивать и комментировать статьи! Возможно, вы в чем-то не согласны с автором? Выскажите свое мнение!

Итоги конкурса "Стань спецкором CG!" будут подводиться 31 октября. Победители будут названы в начале ноября.

Другие статьи этого автора:

Красота

Студенческие годы

Дневник студентки. Как я искала работу

Другие статьи данной тематики:

Это мы не проходили, это нам не задавали

Тренер для ума: как выбрать репетитора,чтобы поступить в ВУЗ

Ошибка на всю жизнь

Красные колонны моего первого курса

Как я поступала в университет

Columbia Business School